мигать

мигивать, мигнуть

1) (хлопать веками) кліпати, кліпнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути, моргати, (з)моргнути, мругнути, (г)липати, (г)липнути, (редко) мигати, (чаще) (з)мигнути, (грубовато) лупати, лупнути (очима). [Кліпають очі (Рудан.). Сидить та очима кліпає (Н.-Лев.). Малашка кліпала повіками, піднімаючи раз-у-раз очі на чоловіка (Григор.). Тільки очима блима (Основа). Блимнув якимись дикими очими (Васильч.). Чого ти своїми більмами так бликаєш? (Канівщ.). Князь іронічно глипнув (Франко). Маруся липнула на його очима (Н.-Лев.). Чабан їх зобачив, хоч оком не мигнув (М. Вовч.). Очі сухі і не змигнуть (Коцюб.). Він лупнув очима і застогнав (М. Левиц.)];

2) (подмигивать кому) моргати, моргнути кому, на кого или до кого. [Я на тебе моргала і очима і бровами (Н.-Лев.). Темний небозвід до мене моргав зорями-очима (Франко)];

3) (о молнии, звёздах, свете) блимати, блимнути, бликати, бликнути, мигати, мигнути, мигтіти, миготіти (-гочу, -готиш) и миготати (-гочу, -гочеш), моргати, моргнути, кліпати, кліпнути, (редко) лупати, лупнути. [Останняя искорка з попелу блима (Крим.). Зорі мигали і бризкали світлом (Н.-Лев.). Коли- не-коли моргне блискавка (Сл. Гр.). Сонце боялося навіть моргнуть (Коцюб.). Червоний жар (в печі) кліпав синявим оком (Коцюб.). Зорі на дощ дмуться та лупають (Номис)].

* * *

несов.; сов. - мигн`уть

1) (о глазах) клі́пати, клі́пнути, морга́ти, моргнути, мига́ти, мигну́ти, бли́мати, бли́мнути; лу́пати, лу́пнути

2) (давая знак) морга́ти, моргну́ти

3) (о свете) мига́ти, мигну́ти, бли́мати, бли́мнути; лу́пати, лу́пнути; несов. мигтіти, миготі́ти, диал. мигкоті́ти